И Л Ь Я   Ч Л А К И

АКТРИСА

Переклад з російської Дмитрієвої Валерії

(Монолог)

Театр. Сцена. Пізній вечір.

Виходить жінка з щіткою, відром. Ставить відро на підлогу, починає підмітати сцену. На якийсь момент завмирає, дивиться  в глядацьку залу.

Здрастуйте, здрастуйте, здрастуйте, мої дорогі, мої улюблені! Якби ви знали, як я сумувала за вами, якби ви тільки знали! Як  ся маєте без мене? Я знаю, вам теж погано. Якщо один із закоханих страждає, мучиться і інший. Інакше і бути не може, я в цьому впевнена. Ми мучимося, плачемо, висмикуємо  на собі волосся, підроблено-веселий сміх наш викликає лише співчуття оточуючих. Де ти, мій  славний, мій вірний, де ти, мій глядач ?! Я не можу ні секунди без тебе, без твоєї уваги, твоїх ласк! Де ти, де ти пропав ?!

А ти де, наша прима, наша зірка, яка робила з нами, що хотіла ?!

Я тут, тут!

А ми там, там.

І кожному, хто вміє бачити ясно: вони один без одного не в змозі жити, тому що любов їх так сильна ... Любов їх так сильна, любов їх так сильна

Н-так, розбалакалась стара. Валяй, продовжуй працювати, мети-мети. Від мітли, між іншим, багато що залежить. Ні, звичайно, уміння поводитися з цим чудовим предметом теж важливо і все ж сама мітла - перша справа. Адже навчити і ведмедя можна. Праву руку кладеш сюди, ліву трохи нижче і спокійними рівномірними рухами починаєш цю, так заспокійливу нерви, роботу. Раз-два, раз-два, раз-два, раз-два. Дуже хороша професія. Крім жартів, бути висококласною прибиральницею теж потрібно зуміти. Я можу. А ви? Ось ви, шановний, у вас навряд чи вийде, я по обличчю бачу. Воно у вас занадто інтелектуальне, занадто, а ми люди прості, не горді. І ви, пані, марно посміхаєтеся, знаю, що ви думаєте. Але одна справа мести будинок і зовсім інша- в театрі, на сцені.

Що ж ми з вами, дійсно, як нелюди, я - на сцені і все балакаю, балакаю ... Що ми сюди язиком молоти прийшли? Неправильно це.

Пани, шановні пані та панове, тільки два дні, сьогодні і завтра, в нашому театрі виступатиме зірка всеросійських підмостків зі світовою славою Катерина Левіна. На честь приїзду знаменитості буде дано салют, всі жителі міста безкоштовно отримають по пляшці пива з сосискою. Що замовкли? А-а, не очікували? Знай наших! Зустрічати високу гостю буде міський голова з дружиною, міністр внутрішніх справ та інші офіційні особи. Особливе бажання виявили канцлер і президент. Але їм було відмовлено - не заслужили слуги народу. Катерина сказала - ні! Ні, не піде вона на їх обід, я вас запевняю. Можна подумати, вона голодна. Не за тим ми сюди їдемо, милі пані та панове, щоб жерти у вас до втрати свідомості, у нас інші завдання. Мистецтво! Ми вас цим мистецтвом, йди воно тричі, так відлупцюємо! О-о, ридати будете! Помрете від сміху! і навчитесь думати, нарешті! У вас же в довбешці  жодної думки, крім грошей. А душа? На якого дідька вона, по-вашому? До церкви ходите, а про душу забули! Хто про неї, таку занедбану, таку нещасну думати буде ?! Я ?! Ні, не зможу, чужа душа - справа темна та брудна. Та й часу у мене немає. Гастролі весь час, роз'їзди. Раз-два, раз-два, раз-два…

  Господь з нею, з душею. Про неї, про Бога як-небудь іншим разом поговоримо, коли погода буде гірше, а сьогодні, в такий розкішний вечір ми не станемо псувати один одному настрій. Ви, людиськи, розважатися хочете? Спокійно, безнервів, просто тихенько відповідаємо на питання- розважатися. Це зрозуміле бажання. Не хвилюйтеся, розважимо.

Починаємо виставу видатної актриси всіх часів і народів! … Нічого, що я з акцентом? Осоружно, звичайно, але звикнути можна. Я буду намагатися, щоб акцент був не таким помітним. А ви, якщо щось не так, кричіть, свистіть, тупочіть ногами, кидайте в мене тухлими яйцями, помідорами. Геть знахабнілу, геть бездарність, яка не вміє нормально говорити! Якби ви знали, як мене насмішили одного разу якісь західні артисти, які намагалися грати російською мовою. Здуріти! Я думала, збожеволію від сміху. Навіщо виступати на чужій для тебе мові, виступав би рідною - перекладуть, а якщо не перекладають - сиди вдома, нема чого позакордонам сновигати, народ смішити. Смішно ж, їй-богу, смішно. І ви смійтеся, регочіть, пани-хороші, за тим ви сюди й прийшли. Розважаємося, як можемо! Артистка погорілих театрів дає безкоштовний концерт!

Зараз заспіваю що-небудь. Що б вам таке ... Вам хоровий спів подавай або церковний А що не так? Знаю, що кажу. Любимо, коли все хором. Хором простіше - нікого не видно, не помітно, все струнко, в один крок - раз-два, раз-два. Ніхто не має права вилізти з цього прекрасного ладу – раз-два, раз-два.  Не буде хору, пани та панове,  не буде церковного співу, нічого з того, що вам так любо, не буде. Ми що-небудь простіше, що-небудь з російської класики. Що накажете? Не зрозуміла, що? Я знаю все. Так-так, абсолютно все. Замовляйте, панове! Не сумнівайтеся, я зроблю це непогано.  І вашу, і вашу, і вашу…Починаєм

Після короткого виспівування, вона починає співати. Звучить романс.

Ну? Як? Не чую!

Браво, браво, ура, біс, біс!

Ні, не треба, не просіть, я два рази одне й те ж не виконую, в моєму репертуарі стільки всього, що мені на три дні вистачить. Це, не рахуючи драматичних творів. Музика добра для початку, потім піде драма, комедія, трагедія, трагедія, трагедія. Ви мене погано знаєте, милі гості! Я на багато здатна, я навіть сама не знаю, що можу створити. І чим далі, тим буде гостріше! Талант, хай мені грець, талант. До слова сказати, там, в славному місті, де пройшло все моє життя, там мене знав кожен пес й люди вважали за честь бути знайомими зі мною.

Славнозвісна Левіна! Ось, ось вона! Ви бачили?! Це Левіна! Ви можете дістати квиток на останню виставу з Левіною? Мистецтво Левіної не перестає дивувати, вражати ...

 Моя квартира круглий рік була завалена квітами. Та що квіти! Натовпи закоханих переслідували мене, ніби я рок-співачка або голлівудська зірка. Слава, слава! Режисери вважали за честь працювати зі мною, благали мене, один навіть стояв переді мною  навколішках, від мене залежала його доля в театрі.

"Катерина Михайлівно, благаю, врятуйте, не губіть! Якщо ви відмовитеся бути героїнею в моїй виставі, я загинув! А у мене стільки ідей, стільки цікавих задумів! Невже їм так і не буде дано здійснитися ?! Ну подивіться на мене - я тільки но закінчив інститут, я молодий!"

Він був таким милим, чарівно-нещасним, що серце моє не витримало ... і я погодилася грати в якийсь жахливій замовній п'єсі. І що ви думаєте? Я врятувала хлопчиську життя, завдяки мені, його не вигнали з театру, навпаки, він отримав замовлення на наступну постанову.

А як я лаялася, якщо мені щось не подобалося? О-о, це треба було чути. "Ви - негідник, Іван Сергійович, - кричала я на весь театр головному режисерові, - те, як ви поводитеся з людьми, не міг би собі дозволити навіть закінчений п'яниця! Я сама чула, в якому тоні ви розмовляли з освітлювачем! Це хамство, цілковита неповага до людини! Ви низька, нікчемна людина! "

..................................